Пам`ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
І сьогодні, через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралась на благословенній землі квітучого українського краю.
Ми повинні сприяти поверненню історичної пам`яті про голодомор 1932 -1933 років, виховувати почуття співпереживання, патріотизму.
Нині ми знаємо, що то було.
Це був не голод, а штучно зорганізований, свідомо спрямований на вигублення українського народу - ГОЛОДОМОР - війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безвинного.
22 листопада 2013 року відбудеться інформаційна година "Чорна сповідь. Чорний рік...".
Колосочки, малі колосочки...
Долетіли до нас голосочки
І зійшли стернявками сліди.
Що не голос, то Вічная Пам`ять.
Що не слід, то в німу борозну.
На коліна стаю перед Вами.
Сповідаю жалобу сумну.
Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!
Та чому ж ти не маєш кінця?!
Перехрестимо жалібно лоба.
І - до смертного знову вінця.
Скільки маємо тої спокути!
Не витримують навіть мости.
Чую, стогне луна біля Пруту.
Біля Прип`яті плачуть хрести.
Вишиваночко, Біла Сорочко!
Де нам чистої взяти води?
Бачу: діти малі на горбочку.
Із великої тої біди -
І тоненьки такі голосочки.
Тільки камінь не зна співчуття.
Колосочки, малі колосочки
На великій Руїні життя.
Антоніна Листопад
Немає коментарів:
Дописати коментар